У 2009 р., незважаючи на зростання доходів банків на 16 %, збитки становили 3,8 млрд грн (4,4 % від активів і 35,5 % від капіталу) порівняно з прибутками в 7,3 млрд грн у 2008 р., коли рентабельність активів сткладала 1,0 %, капіталу – 8,5 %. Водночас операційна діяльність більшості банків залишалася прибутковою (показник чистої процентної маржі зріс на 0,9 %, процентний спред практично не змінився). Незважаючи на підвищення рівня капіталізації банківської системи з 10,0 % на кінець 2007 до 14,8 % на кінець 2009 рр., 7 з 18 найбільших банків не виконали план з капіталізації. У стані ліквідації перебувало 14 банків, з них 12 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 2 – за рішеннями господарських (арбітражних) судів.
Відсутність кредитування пояснюється як небажанням банків брати на себе додаткові ризики в умовах великої частки проблемних кредитів, так і неспроможністю підприємств реального сектора позичати під високі проценти. На думку західних експертів, в Україні, де 95 % ринку фінансових послуг контролюється банками, норматив адекватності капіталу навіть у 10 % є недостатнім та потребує підвищення. Як незалежної форми контролю в системі управління грошовими потоками та ризиками ліквідності банків в частині підвищення прозорості діяльності аудиторських фірм та розвитку інструментів страхування аудиторських ризиків.
Традиційно зберігається домінуюча частка кредитів, спрямованих на фінансування торгівлі (35 % загального обсягу кредитів) та будівництва (9 %), за цільовим спрямуванням понад 80 % кредитів спрямовуються у поточну діяльність, що засвідчує відсутність позитивних зрушень у кредитній політиці щодо стимулювання модернізації економіки. Спрямування натомість банками надлишку ліквідних коштів на ринок ОВДП загрожує посиленням розриву між рівнем розвитку фінансового і реального секторів економіки та побудовою чергової фінансової піраміди. Показники ефективності роботи банківського сектору і темпи його розвитку визначальним чином залежать від швидкості https://buhgalter.com.ua/articles/partnerski-publikatsiyi/yak-zabezpechiti-sebe-internetom-v-umovah-blekautiv/ відновлення реального сектору економіки, а фінансові можливості останнього – від банківського кредитування. Це визначає необхідність використання системно-структурного підходу, що передбачає комплексне вирішення взаємопов’язаних проблем фінансового та реального секторів економіки шляхом диференційованого застосування монетарних інструментів. Реалізація заходів щодо стабілізації банківського сектору, зокрема стимулювання до нарощування капіталу і ліквідності, очищення банківських активів від “поганих” кредитів, сприятиме відновленню основних функцій банківських установ та спрямуванню кредитних ресурсів на розвиток економіки.
“Стабільність банківської системи: загрози та шляхи їх подолання”. Аналітична записка
Крім того, прибутковість може бути формальною, оскільки девальвація різко збільшила вартість валютних депозитів і кредитів, а отже – витрати за зобов’язаннями для банків виявилися істотно меншими за надходження. Для окремих банків збільшення капіталу було однією з умов пролонгації кредитів, отриманих від НБУ, а також необхідністю для виконання нормативу адекватності регулятивного капіталу. НБУ активно підтримував процеси рекапіталізації, збільшивши максимально допустиму питому вагу субординованого боргу в регулятивному капіталі, що дозволило провести докапіталізацію «дочок» іноземних банків. Така ситуація засвідчує, що, в незадовільному обсязі виконуючи свою основну функцію – кредитування економіки – банки перенесли основний тягар втрат від фінансової кризи на позичальників через підвищення вартості обслуговування кредитів. НБУ посилив вимоги до формування банками обов’язкових резервів, зокрема запровадив вимогу щодо зберігання частини обов’язкових резервів на окремому рахунку в НБУ, на залишки коштів яких нараховується плата в розмірі 30 % від облікової ставки.
Меню облікового запису користувача
Таке збільшення резервів стало як інструментом управління ризиками ліквідності банків, так і заходом НБУ в контексті ужорсточення монетарної політики. Хоча утримання великих резервів посилює тиск проблемних кредитів на ліквідність і капітал банків, проте слід враховувати й позитивні наслідки такої ситуації. За поліпшення економічної ситуації, що дозволить НБУ пом’якшити резервні вимоги, банки зможуть істотно зменшити обсяги коштів, що спрямовуються у резерви, та використати накопичені кошти на розширення кредитування реального сектору економіки без залучення додаткових коштів від НБУ. За результатами діяльності банківської системи України представлено нові критерії розподілу банків на 2017 рік. Виокремлено основні проблеми функціонування державних банків загалом та в Україні. Головними причинами збитковості банківської діяльності стали формування резервів на покриття можливих втрат по активних операціях, продаж проблемних кредитів за вартістю, нижчою за балансову; зниження доходів від основної діяльності через низьку ділову активність в економіці та в умовах зростання витрат по залучених ресурсах. Тим часом вагомою загрозою успішній реалізації антикризової політики є відсутність змін в галузевій концентрації корпоративного кредитного портфеля банків.
Долучені файли
За збільшення рівня дохідності за державними цінними паперами до % за рік портфель цінних паперів банків збільшився до 4 % чистих активів. Рейтинговими агенціями були знижені до рівня «негативний» кредитні рейтинги 20 вітчизняних банківських установ і їх боргових інструментів. Будь-яке використання змісту сайту НІСД можливе лише за умови попередньої письмової згоди НІСД. Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International, якщо не вказано іншого. На створення сприятливого інвестиційного клімату і підвищення рейтингів України. Відсутність масових банкрутств та дефолтів вітчизняних банків.
Значна частина проблемного кредитного портфеля була реструктуризована банками раніше (у останньому кварталі 2008 р. – І півр. 2009 р.) на термін від 6 місяців до 1 року, у зв’язку з чим обсяги потенційних неповернень на балансах банківських установ дійсно може значно перевищувати обсяг заборгованості, що відображається банками як прострочена. Щодо стабілізації банківської системи, які мають спрямовуватись, по-перше, на послаблення дії зовнішніх загроз, по-друге, на подолання низки внутрішніх проблем банківського сектору. Такі високі показники процентного доходу певною мірою є штучними, оскільки банки включають у цю категорію нарахований, але не отриманий дохід від проблемних кредитів.
Варто також відзначити, що збільшення кредитного портфеля банківської системи відбувалося в основному за рахунок нарощування кредитів невеликою кількістю великих системних банків (2 держбанками і банками з іноземним капіталом, переважно, російським), що привело до перерозподілу ринку банківських послуг. Банки активно залучали кошти із зовнішніх ринків, у 2009 році основу ресурсної бази для банків становили внутрішні ресурси, насамперед, кошти фізичних і юридичних осіб (понад 40 %), кредити НБУ (понад 10 %), кошти інших банків (до 40 %). Питома вага інших складових, зокрема, заборгованості банків за цінними паперами власного боргу (2 %), залишалася незначною. Зростання обсягу прострочених та ризикових активів визначало потребу у нарощуванні капіталу. Збільшення частки проблемних кредитів у загальному обсязі кредитного портфелю банків до 9,2 % за офіційними даними та до 40 % за експертними оцінками, засвідчує масштаби потреби банків у нарощуванні капіталу.